Ви дали дитині тисячу порад. Скількома з них вона скористалась?
— посібник із 22 питань про самооцінку і 5 розділів про те, чому дитина замовкає і як її розговорити.
Для батьків дітей будь-якого віку.
Залишити заявку →Дитина киває і робить по-своєму. Або не робить нічого. Або взагалі перестає розповідати.
Причина тут не в дитячій впертості. Порада тисне навіть тоді, коли вона слушна, — вона каже дитині: твого рішення тут не чекають. Рік за роком дитина засвоює, що думати не треба, бо все одно скажуть.
Питання працює навпаки: воно змушує думати, шукати й обирати, і залишає відповідальність там, де вона має бути.
«Порада — це ваш ресурс. Питання — це її ресурс. Що ви залишите дитині?»
Саморефлексія, критичне мислення, відчуття важливості власної думки, кілька варіантів рішень, самостійність, атмосфера безпеки, емоційна взаємодія, формування власних переконань. Кожна перевага — з парою прикладів: як не працює і як працює.
3 причини мовчання і 5 батьківських звичок, якими це мовчання сформували:
8 причин, і до кожної готове рішення з конкретною реплікою: нерозуміння питання, нестача досвіду, емоційне перевантаження, страх дати неправильну відповідь, брак словникового запасу, тиск і завищені очікування, болісна тема, відсутність інтересу.
По 4 вікових групах: 3–5, 6–9, 10–12, 13–16 років. У кожній — приклад абсурдної відповіді, пояснення, що за нею стоїть, і що робити. Базове правило одне: спершу дослідити, що стоїть за відповіддю, і лише потім м'яко пояснювати реальність.
Готовий список, до кожного питання коментар для батьків і приклад відповіді дитини приблизно 9 років. Плюс 2 способи їх ставити: виділеним часом за списком або невимушено, по 1–2 під час обіду чи дороги до школи.
Підсилювач із посібника: перед тим як ставити ці питання дитині, дайте відповідь на них собі. І відповідайте разом із нею — це зміцнює зв'язок сильніше за будь-яку розмову про довіру.
Так. Для віку 13–16 є окремий розбір, і головне правило там — не заперечувати одразу.
Цьому присвячений окремий розділ: 8 причин, чому відповіді немає, і що робити в кожному випадку.
Питання можна ставити невимушено, по 1–2 на день, під час звичайних справ. Окремий час не обов'язковий.
Це посібник для батьків. Коли справа у вашому власному стані і в тому, що вмикається у вас у момент зриву, потрібна інша робота — і вона теж є.
Залиште контакт — розкажемо, у якому форматі виходить посібник і з чого почати.
Залишити заявку →Записатися в лист очікування або запитати більше інформації